«Зараз останні часи, скрізь апостасія, відступництво, занепад віри і моралі, розпад моральних устоїв, традиційних цінностей, духовна деградація, розпуста, невіра. Ми живемо в часи падіння моралі, ось-ось прийде, вже прийшов Антихрист! Покайтеся, спасайтеся, останні часи, мало хто спасеться!».
Це виливається
в асоціальність, навіть соціофобію – втечу від
суспільства, яка особливо виражається у фобії усього нового, «неофобії». Все «нове»
є погане: Інтернет, ЗМІ, зміни, соціальні мережі, все, що завгодно. Все це криється
в ідеї, що світ розбещується, слід закритися і втекти від нього. Це обертається
тим, що здебільшого християни – особливо традиційні (православні, католики,
традиційні протестанти) – не вміють і/або не хочуть працювати з Інтернетом,
соцмережами, журналістами, вважаючи, в кращому випадку, що це неважливо, а в
гіршому – що це все від диявола, журналісти тільки і шукають, щоб нагадити
Церкві, а інтернет/ТВ взагалі духовно шкідливі. В результаті вони цілком не
вміють користуватися тими засобами і можливостями, що відкриваються в наш час –
і це тільки посилює відчуття «останніх часів» і «остаточного апокаліптичного
занепаду».
Я ж хочу
сказати, що ми живемо у найкращий час за всі часи історії християнства та
Євангелія. Так, саме найкращий, зоряний час, коли ми маємо багато
можливостей і шансів. Як так?! Але ж… відступництво, апостасія, Антихрист,
розпуста, і взагалі «останні дні»!...
Добре,
розберімо ці «дні»! Розглянемо, у які часи ми живемо – і тоді вирішимо, де ми і
як нам жити?