Суперечити самому собі: коментар на заяву владики Філарета і радість російських опонентів ПЦУ

Прочитав звернення Патріарха Філарета до всієї української православної пастви. Це досить сумно для мене і я був би радий не писати про це. Але оскільки я сам є частиною цієї пастви, тож прочитав, і мене багато чого здивувало. Ось і думаю, чи це я неправильно зрозумів, чи це все там написано?
Дякую шановній редакції РІСУ, яка опублікувала мій аналіз цього Звернення та відповідь росіянам, які зловтішаються із дебатів всередині ПЦУ. 
Запрошую читати цей ексклюзивний матеріал для РІСУ за посиланням:
https://risu.org.ua/ua/index/blog/~Wołodymyr+Wołkowski/75816/ 
А картинка: це послання до кожного з нас, щоб ми не забували, що є головне і довкола чого ми повинні єднатись. 

Кінець епохи "ігор церковних престолів"

Минулого тижня стався вибух в Православній Церкві України. Це може призвести до непередбачуваних наслідків не лише в масштабах України, а і навіть на світовому рівні.

Після повідомлень про спроби патріарха Філарета ініціювати новий собор, щоб скинути Епіфанія, поміняти  Статут ПЦУ, ухвалений на Об'єднавчому соборі, самочинно проголосити патріархат та повернути Філарета на трон – ініціативна група «Десять тез» оприлюднила Звернення на захист канонічних принципів устрою Православної Церкви України до єпископату та духовенства ПЦУ. Звернення підтримали багато єпархій ПЦУ та ЗМІ (насамперед, ТСН, зокрема, журналістка Неллі Ковальська), провідні православні богослови і відомі публічні діячі Церкви. Протягом кількох днів відбувся справжній «парад» листів підтримки від єпархій ПЦУ, адресованих митрополитові Епіфанію. Зрештою, виступив сам Епіфаній. Проте основні події – ще попереду.

До цього наша політблоґосфера не була готова. Вона була надто «у виборах». Водночас смішно і сумно, як деякі бідні політичні аналітики намагаються дати собі раду із тим, що відбувається у ПЦУ. Церковні справи важко аналізувати, коли не розумієш деякі внутрішні «силові лінії». Тому ціла спільнота аналітиків церковного життя долучились до пояснення ситуації: зокрема, портал «Церкваріум» (де є посилання на листи єпархій), Віктор Трегубов, Катерина Щоткіна, Тарас Антошевський, Юрій Чорноморець, Дмитро Горєвий, Володимир Бурега, навіть Міністерство культури, а ще діячі церковного «громадянського суспільства» як Тетяна Деркач, Аля Шандра, Андрій Смирнов та інші.

Всі ці статті – мастрід, для тих, хто хоче зрозуміти стан справ. Проте є що додати, тож спробую.

Судьбы идентичности в украинском православии

То, что православное христианство в Украине неоднородно – секрет Полишинеля. Но часто забывают, что это не просто различие разных юрисдикций. Прежде всего, это различие идентичностей. Понять, какова идентичность православного христианина – значит ответить, почему он выбирает именно эту юрисдикцию. Каковы базовые ценности человека, который выбирает Церковь? Если мы это понимаем, мы можем предсказать, какова будет динамика переходов людей между юрисдикциями и как на это повлиять.

Идентичность православных христиан в Украине можно слегка упрощенно распределить по четырем полярным точкам или кругам. Это четыре базовые составляющие: «православный», «украинский», «русский», «канонический». Идентичность составляются из сочетания этих базовых основных полюсов. Разные комбинации этих 4-х ключевых слов формируют разные идентичности и разные стратегии поведения в церковной политике.